Вирощування та утримання тварин

Технологія вирощування, утримання та менеджменту.

Отримуйте корисні новини!

Безкоштовно підпишіться та отримуйте нові корисні статті про свинарство раніше ваших конкурентів!
Середа, 31 травня 2017 20:02
  • Залишити коментар

Розуміння функції імунної системи птиці дуже важлива для проведення програм вакцинації та серологічного контролю. Функція імунної системи складна, включає в себе діяльність численних типів клітин і хімічних медіаторів. Основне завдання імунної системи полягає в здатності чинити опір руйнівній дії збудників інфекційних хвороб. Головним аспектом діяльності імунної системи є вироблення імунологічної пам'яті, яка дозволяє організму відповідати на повторний вплив певного збудника хвороби та швидку і ефективну імунну реакцію.

Існує два типи імунної реакції - гуморальний і клітинний імунітет. У формуванні гуморального імунітету бере участь фабрицієва (клоакальна) сумка, клітинного - тимус. Гуморальний імунітет пов'язаний з імуноглобулінами (антитілами), що з'являються коли птиця наражається на небезпеку інфікування певним збудником хвороби. Вони виробляються В-лімфоцитами, що продукуються фабрицієвою сумкою. Антитіла здатні нейтралізувати або сприяти нейтралізації специфічних збудників. Клітинний імунітет охарактеризувати важче, оскільки він включає діяльність численних типів різних клітин. Прикладами клітинного імунітету є фагоцитоз і ліквідація патогенних мікроорганізмів макофагами, регулювання імунної реакції клітинами-хелперами, знищення клітин заражених вірусами цитотоксичними регулюючими клітинами.

За допомогою вакцин приводиться в дію як гуморальний, так і клітинний імунітет. Контроль імунітету, що є результатом вакцинації, полягає у виявленні в крові антитіл, які виробляються в результаті гуморальної імунної реакції.

Типи вакцин. Для домашньої птиці, зазвичай, використовуються живі й убиті вакцини. Живі вакцини застосовуються для боротьби з численними вірусами та бактеріальними мікроорганізмами. Вони, найчастіше, використовуються при масовій вакцинації шляхом застосування аерозолів і додаванням у питну воду, що дуже ефективно для поголів'я бройлерів або індичок. Виняток становить вакцина хвороби Марека, яка вводиться шляхом ін'єкції. Імунітет, що викликається в результаті вакцинації живими вакцинами, може бути короткочасним або тривалим. Повторні вакцинації більш вірулентними вакцинами можуть бути необхідні для забезпечення довготривалого імунітету до деяких захворювань. При застосуванні живих вакцин слід дотримуватися особливої обережності: потрібно бути абсолютно впевненим, що використовується саме та вакцина, яка підходить в даному випадку, і що обрана правильна доза. Використання занадто вірулентного виду вакцини або призначення занадто великої дози може привести до хворобливого стану і навіть до смерті.

Друге покоління живих вакцин - це вакцини, створені генно-інженерним методом з використанням живих вірусних векторних вакцин. Для такої рекомбінантної вакцини використовують живу вірусну вакцину, наприклад, вірус герпесу індичок, як передавач генетичного коду захисному антигену до іншого збудника інфекції, до якого потрібно виробити імунітет. Рекомбінантні вакцини можуть створювати суттєвий захист проти хвороби з мінімальною побічною реакцією.

Убиті вірусні або бактеріальні вакцини мають ту перевагу, що створюють довгостроковий імунітет. Ці вакцини вводяться підшкірно або внутрішньом'язово. У деяких випадках їх використовують для остаточної вакцинації після однієї або декількох базових вакцинацій живими вакцинами. Основна мета програми вакцинації полягає в попередженні виникнення хвороби. Для поголів'я бройлерів та індиків програма вакцинації складена так, щоб захистити їх від збудників хвороби, які представляють значну загрозу продуктивності поголів'я в конкретній географічній зоні. Не можна скласти програму вакцинації, ефективну для різних господарств, оскільки для кожного регіону характерна певна епізоотична ситуація.

Нові птахоферми, ізольовані природними факторами від інших підприємств, що займаються птицею, можуть мати можливість скоротити вартість продукції, застосовуючи коротку (мінімальну) програму вакцинації.

Невдала вакцинація. Причини невдалої вакцинації можуть бути самими різними. Одними з найбільш частих є неправильне застосування вакцини і недбале поводження з нею. Певні живі вакцини, наприклад, вакцина хвороби Марека, легко втрачає свої властивості при недотриманні рекомендацій виробника. Це призводить до того, що вірус перестає бути активним ще до застосування. Таким же чином живі вакцини, призначені для розчинення у питній воді, можуть втратити свої властивості, якщо перед додаванням їх в воду з останньої не були видалені дезінфікуючі речовини. Вакцини, що застосовуються під шкіру або внутрішньом'язово, також можуть не подіяти, якщо їх вводять в недозволене або не в те місце, яке рекомендоване виробником.

Крім того, існують численні приклади, коли вакцини просто не забезпечують адекватний рівень захисту. Іноді польовий штам мікроорганізму має дуже високу вірулентність, а штам вакцини ослаблений. В цьому випадку в імунізованого поголів'я імунітет буде недостатнім і не забезпечить повного захисту від хвороби.

Багато збудників інфекційних захворювань мають кілька різних серотипів, і те, що вакцина не діє, може бути результатом того, що антигени серотипу вакцини інші, тому й не забезпечують захисту від іншого серотипу (польового) збудника хвороби.

Для попередження невдалої вакцинації велике значення мають умови утримання птиці. Якщо збудники інфекційних хвороб накопичується на фермі, де приміщення не чиститься належним чином, не прибираються і не дезінфікуються, цілком можливо, що доза його буде настільки велика, що звичайна ефективна програма вакцинації не спрацює. Стан імунної системи племінної птиці також може зіграти свою роль. Якщо в поголів'ї племінної птиці рівень материнських антитіл у потомства дуже високий, при вакцинації у перші два тижні життя птиці, вакцина може бути нейтралізована. Вибираючи час вакцинації молодняку живими вакцинами, завжди потрібно враховувати наявність або відсутність материнських антитіл.

Деякі збудники інфекційних захворювань і мікотоксини пригнічують імунітет, і в результаті вакцина не діє. Віруси хвороби Гамборо, інфекційної анемії і хвороби Марека - приклади збудників, які можуть викликати серйозне пригнічення імунітету в курей. Експериментальним шляхом було доведено, що один з мікотоксинів - афлатоксин - є сильним імуносупресором, що знижує опірність організму до збудників вірусних чи бактеріальних хвороб.

Серологічний контроль. Програму вакцинації не можна вважати повною, якщо в неї не входить регулярний серологічний контроль. У поголів'я бройлерів та індиків ефективною програмою контролю може бути регулярний аналіз крові. Серологічні дослідження дозволяють контролювати титри антитіл, що склалися в результаті вакцинації і зараження польовим штамом вакцинованої птиці. Зміни, які спостерігаються в титрах антитіл можуть вказувати на зниження ефективності вакцинації або на зараження польовим штамом вакцинованої птиці певним патогеном. Програма регулярного серологічного контролю допомагає також визначити, чи піддається домашня птиця небезпеці зараження новим патогеном, який раніше не циркулював у даному регіоні.

Програма серологічного контролю також дозволяє оцінити, як ефективність вакцини, так і симптоматику хвороби, від якої страждає поголів'я, що знаходиться на фермі.

Інтерпретація серологічних даних. Зазвичай, неможливо відрізнити антитіла, які з'являються в результаті вакцинації, від антитіл, що виникли внаслідок появи небезпеки зараження будь-якою інфекцією. Єдиною відмінністю є те, що титр антитіл, які виникають після контрольного зараження вакцинованої птиці, може бути вищим, ніж титр антитіла після вакцинації. Достовірна розшифровка даних серологічного дослідження вимагає ґрунтовних знань історії вакцинації поголів'я птиці.

Зазвичай, для домашньої птиці потрібно 1-3 тижні, щоб в її сироватці з'явилися помітні рівні антитіл. Тому, якщо взяти кров у середині спалаху хвороби, то можна не виявити антитіл, які з’явились у відповідь на збудника хвороби. При встановленні діагнозу на те чи інше захворювання, доцільно брати проби сироватки в періоди загострення і одужання тварин. Характерно, що аналіз на наявність антитіл, з проби крові, яку взяли на початку хвороби, буде мати негативний результат. Тоді, як аналіз сироватки, взятої незабаром після одужання, дасть позитивний результат і допоможе встановити діагноз, якщо при постановці діагнозу враховуються клінічні ознаки і патологічні зміни. Єдиний позитивний серологічний тест вказує на те, що поголів'я піддавалося впливу певного збудника протягом життя.

Різні лабораторії проводять серологічні тести, використовуючи різні реагенти і технології. З цієї причини титри антитіл, отримані в різних лабораторіях, часто не збігаються.

 

Щебентовська Ольга, к.в.н., кафедри нормальної та патологічної морфології і судової ветеринарії ЛНУВМ та БТ імені С.З. Ґжицького, науковий консультант ТОВ «ТЕКРО»

 

 

Прочитано 126 разів Відредаговано Четвер, 01 червня 2017 07:52

Отримуйте корисні новини!

Безкоштовно підпишіться та отримуйте нові корисні статті про свинарство раніше ваших конкурентів!

Залиште коментар

Поля із зірочкою (*) обов'язкові.

Контакти

Телефон блогу 1Тел. : (044) 239-17-74

Телефон блогу 2Факс: (044) 239-17-75

Пошта блогу/електронна адресаE-mail: poultry@tekro.ua

Карта проїзду

04071, м. Київ, Україна, вул. Спаська, 5, оф. 60

Зворотній зв'язок