Інтенсивний розвиток птахівництва та виникнення різноманітних ризиків, пов’язаних із високим мікробним навантаженням, вакцинаціями та годівлею, часто негативно впливають на економіку птахокомплексу. 

Рентабельність кожної ферми безпосередньо залежить від високої якості та точно збалансованої годівлі, якісної води, дотримання норм посадки птиці на квадратний метр, умов експлуатації технологій, що обумовлено відповідним кліматом тощо. Окрім відповідної вентиляції, необхідно підтримувати відносну вологість та вміст аміаку в повітрі на низькому рівні. Однак оптимізація використання генетично встановленої ефективності ускладнюється мікробним середовищем, тиск якого збільшується пропорційно до концентрації птиці, тривалості їх перебування та часу, за який вона вирощується у одному приміщенні. "Інфекційний тиск" під час вирощування бройлерів вже на п'ятому тижні життя становить 1x10⁶ різних мікроорганізмів на кожному кубічному метрі повітря, які осідають в дихальних шляхах. Крім того, у випадку утворення біоплівки у системі водопостачання відбувається колонізація ентеробактеріями шлунково-кишкового тракту. Саме такі, на перший погляд, непомітні для нас фактори призводять до пригнічення імунітету і, як наслідок, втрати ефективності, збільшення конверсії, а іноді і високої смертності тварин.

Птахівництво, на сьогодні, є такою галуззю сільськогосподарського виробництва, що розвивається досить стрімко і динамічно. Завдання, які ставляться перед вітчизняними виробниками – це розведення, вирощування, утримання та годівля птиці із застосуванням сучасного механізованого та автоматизованого обладнання, а також проведення ефективної ветеринарної профілактики з метою одержання якісної продукції. 

Птахівництво – найскроспіліша і найекономічніша галузь тваринництва, яка при порівняно незначних затратах праці й кормів дає за короткий час високоякісну продукцію.

Проте, для птахівництва України є низка чинників, які призводять до дисбалансу епізоотичної стабільності в господарствах. Однією з проблем є інфекційні та вірусні захворювання, які незалежно від технологій утримання та виробничих характеристик завдають значних проблем. Перебування птиці у контамінованому збудниками заразних захворювань навколишньому середовищі перешкоджає отриманню біобезпечної продукції птахівництва, яка в подальшому може слугувати джерелом виникнення токсикоінфекцій.